Я радий повідомити Вас, що проект “Створюємо утворення XXI століття” стартував.
- Що це значить?
- Це значить, що із сьогоднішнього дня сайт www.EXAMER.COM.ru приступає до створення принципово нової освітньої програми. Внести свій внесок у роботу над проектом зможе кожний бажаючий.
Приєднуйтеся!
Про те, у якій ситуації перебуває зараз вище утворення можна прочитати, наприклад, у цій СТАТТІ.
Як я вже писав, саме все налагодить навряд чи. Більше того. Якщо так буде тривати, швидше за все ситуація тільки погіршиться.
- Чому?
- По двох причинах.
1. Реформа ЗВЕРХУ неможлива. Чиновники просто не знають, що потрібно робити. А якби й знали - те не змогли. Уже сотню років намагаються.
2. ЗНИЗУ щось робити взагалі даремно. Один у поле не воїн. Перевірено. (…)
Деякі навіть думають, що головне - надійти, а спосіб не так важливий. Можна списати, послати замість себе людини, залучити родичів і знайомих.
Це помилка! Адже сказане означає, що ти надходиш «на межі можливостей», і цілком закономірно, що тобі має бути довгих П’ЯТЬ РОКІВ учитися на межі.
«Нічого - упораюся!» - скажеш ти. (…)
Коли приходиш у ВУЗ після канікул, особливо літніх, швидко приходить таке відчуття, що ти тут уже давно і надовго.
Це оманне відчуття може розслаблювати, тому що вже менш чим через підлогу року все кардинально міняється.
Так-Так! Наступає сесія;).
И хоча «Від сесії до сесії живуть студенти весело», це зовсім не означає, що під час сесії обов’язково повинне бути смутно;-).
Цього можна з успіхом уникнути, якщо в кожному періоді вживати невеликі, але цілеспрямовані дії.
Отже, п’ять періодів семестру.
1. Період. (…)
Посередині пари, по всьому универу, пролунав голос із динаміків:
- Кхэ - кхэ! Раз - раз!
Усе в передчутті оживилися.
Голос продовжив:
- У зв’язку з подією, усім діяти відповідно до запропонованих інструкцій! Надійшло повідомлення, що в будинку закладений БОМБА!
Народ повівся так, начебто всі тільки цього й чекали.;) Не обертаючи уваги на преподу, що намагався щось домовити по темі заняття, прийнялися в терміновому порядку залишати насиджені місця.
Деякі почали зображувати схвильованість. Пролунали лементи:
- Я не хочу вмирати! (…)