Навчайся!

Мабуть, кращий спосіб відчути нестерпну легкість французького буття - це поїхати у Францію вчитися. Природничі науки, інженерна справа, предмети гуманітарного циклу дотепер викладаються тут чудово. А в деяких речах - наприклад, у виноробстві, виробництві предметів розкоші, перукарському й кулінарному мистецтвах - навряд чи хто у світі розбирається краще французів. Тому 125 тис. студентів-іноземців щорічно гризуть граніт науки там, де можна просто пити шампанське.
Франція - країна, переповнена свідомістю власної винятковості. Тут свої звичаї начебто двогодинної перерви на обід, свої подання про добро й зло. Скажемо, мати другу родину в цих краях не соромно навіть президентові (Клінтон відпочиває), а от не пам’ятати, що ти в тій же компанії обідав два місяці назад, - непрощенна легковажність. Або от, наприклад, диплом державного навчального закладу котирується тут вище, ніж частки, яким би гарним воно не було.

Ця країна завжди пишалася своєю системою утворення з її багатовіковими традиціями. Батьківщина Вольтера й Руссо вважає цю систему одним з найважливіших демократичних завоювань націй і частиною французького внеску у світову цивілізацію. Знаменита Сорбонна вже майже 800 років в очах усього миру залишається символом класичного європейського утворення.

Прийом іноземних студентів - одна з найстарших традицій, до збереження якої французи зараз прикладають більші зусилля. Після того як Великобританія обігнала Францію, остання посідає третє місце у світі по прийому учнів-іноземців, левову частину яких становлять студенти із франкомовних країн Африки. Навчання кожного з них обходиться скарбниці в 35 тис. франків у рік, однак на знак поваги принципів рівності й братерства громадян інших країн зараховують у державні навчальні заклади на тих же умовах, що й власних. Тобто іноземець платить за навчання в університеті близько 3.500 франків у рік (див. таблицю 1). Звичайно, це не поширюється на приватні навчальні заклади типу відомої бізнес-школи INSEAD (див. №1(2), 1999). Зате “приватники” можуть похвастатися популярними й актуальними програмами для іноземців англійською мовою.

Система з 80 французьких університетів і близько 300 вищих шкіл і дослідницьких центрів при грамотному виборі вузу дозволяє одержати практично будь-яку спеціальність. Французький диплом має на увазі по-справжньому фундаментальну підготовку - може бути, навіть надто фундаментальну. Держава печеться про це, щорічно виділяючи кругленькі суми на оснащення навчальних закладів, бібліотек і гуртожитків. Правда, ріст асигнувань не поспіває за бурхливим збільшенням числа студентів, але це вже витрати.

З КОЛИСКИ ДО ЗНАНЬЯМ
Початкове утворення у Франції є обов’язковим і безкоштовним. Більшість дітей уже з 2-3 років відвідують так звані “материнські школи” (ecoles maternelles, по-нашому - дитячі садки), у яких педагоги й психологи 3-4 роки готовлять їх до школи. У шість років дитина звичайно надходить у початкову школу, де вчиться п’ять років: спочатку в підготовчому класі, потім у двох “елементарних” класах, а потім - у двох “середніх”.

Після цього в 11 років він переходить у коллеж (college), де вчиться чотири роки. У коллеже класи вважаються у зворотному порядку: учень надходить у шостий клас, через чотири роки закінчує третій. Навчання в коллеже розбито на три цикли. Перший називається “адаптаційним”: цілий рік дитина звикає до нових форм навчання й нових предметів - математиці, французькому, історії та ін. П’ятий і четвертий класи утворять “центральний цикл”, у рамках якого додаються фізика, хімія, латинь і друга іноземна мова.

Третій клас називається “циклом орієнтації”, і це, мабуть, самий відповідальний для француза момент, оскільки в цьому класі учень вибирає спеціалізацію, по якій він буде вчитися далі в ліцеї й університеті.

В 15 років починається навчання в ліцеї (lycee). Вона розбивається на три класи: 2-й, 1-й і випускний (terminale). Частина випускників коллежа настроюються на якнайшвидше знаходження спеціальності і йдуть у професійний ліцей (lycee professionnel) або в центр підготовки подмастерий (CFA), де одержують знання й навички по обраному профілі. Інші націлюються на надходження у вуз і протягом трьох років готуються до здачі іспитів на ступінь бакалавра (baccalaureat, скорочено BAC), для чого надходять у ліцей загальноосвітнього (general) або технологічного (technologique) напрямків.

Загальноосвітній напрямок будується з ухилом у філологію, економіку або природничі науки. Відповідно, залежно від спеціалізації ліцеїсти одержують BAC-ES (економіка й соціальні науки), BAC-L (література й мови), BAC-S (природничі науки). Технічний напрямок передбачає чотири типи спеціалізації: STI (наука й промислові технології), STT (технології сфери обслуговування), STL (технології лабораторних досліджень) і SMS (медико-соціальні науки).

Треба відзначити, що сам факт навчання в ліцеї зовсім не гарантує одержання диплома BAC. Він видається тільки тим, хто набрав не менш 10 балів за підсумками серії усних і письмових іспитів. Получившие менше здають другу серію іспитів або відправляються на переекзаменування. Якщо набрати прохідний бал так і не вдається, нещасні просто одержують свідчення про закінчення середньої школи. У середньому по країні таких недбайливих набирається 25%.

Діти іноземців (не проживаючих у Франції) мають право вчитися в приватних ліцеях-інтернатах, а також у п’яти досить благополучних державних ліцеях, розташованих у паризькому передмісті Жермен-Ан-Ле, містечку Ферней-Вольтер недалеко від швейцарської границі, а також у Ніцці, Ліоні й Страсбурзі. Якість викладання в кожному із цих ліцеїв - на висоті. Наприклад, в Lycee-College International de Strasbourg успішно здають іспити на BAC 94%.

У цьому страсбургском ліцеї нарівні із французами навчаються школярі 52 національностей, у тому числі й росіяни. Для тих з них, хто недостатньо добре володіє французьким, передбачений спеціальний курс інтенсивного навчання мові ( 7-8 годин на тиждень) у групах по двох-п’яти людин. Воно триває стільки, скільки буде потрібно учневі на оволодіння мовою. На уроках дають і необхідну термінологію для тих областей, які має бути вивчати, а також знайомлять із французьким трактуванням деяких дисциплін, що часом сильно відрізняється від звичної нам.

У ліцеї практикується індивідуальний підхід до учнів. Кожна дисципліна розбивається на три рівні, і учень може, скажемо, перебувати по французькому на першому рівні, а по математиці - на третьому. За словами директора Ан-Марі Мейер, торік, наприклад, двоє 14-літніх росіян надійшли в четвертий клас, а за підсумками року їм дозволили перейти відразу в другий.

Для надходження в Lycee-College International de Strasbourg, як і в будь-який ліцей, іноземець повинен надіслати мотиваційний лист (як його написати, див. в №5(6),1999). Якщо адміністрація порахує кандидатуру підходящої, його викличуть на співбесіду. Потім прийде пройти складні відбірні тести, показавши гарні знання в області французького й профільного предметів. Навчання в Lycee-College International de Strasbourg безкоштовна, однак проживання, харчування й підручники учні оплачують самі. Наприклад, проживання в інтернаті при ліцеї із триразовим харчуванням коштує 7 тис. франків у рік.

Навчання в приватній школі-пансіоні, звичайно ж, обходиться дорожче. Наприклад, рік навчання у відомій (і дорогою, що вважається) школі-пансіоні Эколь де Рош (Ecole des Roches) для підлітків 11-18 років із проживанням і харчуванням коштує 120-150 тыс. франків. Той же рік у школі Les Petites Roches для дітей 4-11 років обійдеться в 99,5 тис. франків. Є й інші гарні приватні школи, наприклад, католицькі.

ЇХНІ УНІВЕРСИТЕТИ
Під вищим утворенням у Франції розуміється більше широка область, чим у Росії. Наприклад, вона включає частину системи підготовки фахівців середньої ланки. Більше 300 тис. студентів учаться на дворічних програмах з яскраво вираженою професійною орієнтацією, у чомусь схожих на наші ПТУ секціях старших техніків (STS) і технологічних інститутах (IUT) - як державних, так і часток. Вони одержують дипломи BTS (диплом про спеціальне середнє технічне утворення) і DUT (Diplome universitaire de technologie), які дозволяють відразу по закінченні навчального закладу працювати в області сервісу, у готельному або туристичному бізнесі в цілому по 24 спеціальностям або продовжити навчання.

Безпосередньо університетське утворення у Франції складається із трьох циклів. Система еквівалентів (equivalence) при відповідності рівня знань допускає перехід з одного факультету на інший, близький по спеціалізації. Визнання еквівалентності диплома - основа для навчання іноземця.

По закінченні першого дворічного циклу видається диплом про загальне університетське утворення (DEUG, Diplome d’etudes universitaire generales), що котирується в роботодавців невисоко. Або більше престижний диплом про науково-технічне університетське утворення (DEUST), одержати який складніше: з 250 претендентів на навчання по цій програмі приймають тільки 30.

Для переходу до другого циклу необхідно мати DEUG, DEUST або прирівнюваний до них диплом. Перший рік другого циклу називається ліценціат (Licence), це еквівалент російського поняття “неповне вище утворення”. Наприклад, що одержали цей ступінь можуть через рік брати участь у конкурсі на роботу вчителем середньої школи (CAPES). Інші студенти переходять до другого року другого циклу, по закінченні якого вони одержують диплом Maitrise (диплом майстра).

Крім класичної магістратури, у Франції існують магістратури із професійною орієнтацією: прикладна інформатика, математика, прикладні іноземні мови й багато чого іншого. По їхньому закінченні студентам, що успішно здали випускні іспити, видаються три типи дипломів: MIAGE (прикладна інформатика в керуванні підприємством), MSG (магістр менеджменту) і MST (магістр науки й техніки).

Більшість студентів залишають університет, саме одержавши ступінь магістра. Вона не гарантує обов’язкового працевлаштування, але з нею шанси знайти роботу значно вище. Коли в країні близько 3 млн. безробітних, погодитеся, про це варто задуматися.

На третій цикл приймають студентів, що мають ступінь магістра. Кандидатів відбирають на основі співбесіди й досьє, у яке входять опис попереднього навчання й супровідний лист із пропозицією теми майбутньої наукової праці. Тут у студента теж є вибір. Профессионально-ориентированное навчання завершується видачею диплома про спеціальне вище утворення (DESS, Diplome d’Etudes superieres specialisees) у галузі економіки, права та ін. Теоретичне навчання завершується видачею DEA (дослідницького диплома), що звичайно одержують ті, хто зібрався в докторантуру.

Навчання в ній займає ще три-чотири роки. Кращі студенти одержують право приступитися до написання дисертації на одержання ступеня кандидата наук (Doctorat de nouveau regime), що дозволяє читати лекції в університеті. Щоб стати професором і керувати роботами інших, кандидат наук повинен представити Національному журі свої наукові праці. У випадку позитивного рішення, він здобуває звання викладача університету й може повчати інших.

ЯК НЕФРАНЦУЗОВІ ВИБРАТИ ВУЗ
У Франції престиж диплома університету (єдиного державного зразка) набагато менше, ніж у Росії, залежить від місця розташування вузу, і цим нерозумно не скористатися. Зовсім не обов’язково їхати вчитися саме в Париж. Надійти там складніше, жити - дорожче, зняти кімнату - сутужніше. Немає особливого змісту скоряти й пользующиеся більшим попитом серед французів університети районів Ельзас, Па-Де-Кале, Аквитания, Рон-Альпи, Бретань, Прованс, Південні Піренеї й Блакитний берег.

Будьте скромніше. Придивитеся до вузів в Оверни, Лотарингії, Лимузене, Франш-Конте, Нормандії й Корсиці. Зараз “маленькі” провінції центральні влади фінансують щедріше, тому студентський мир там обладнаний краще: більше університетських гуртожитків (cites U), студентських їдалень (restos U) і лабораторій. Життя тут набагато дешевше, злочинність - нижче в кілька разів.

Вибираючи вуз, французи керуються й неофіційної “спеціалізацією” університетів, що веде свою історію з 1968 року. Так, наприклад, університет міста Монпелье здавна славиться викладанням природничих наук і медицини, а Страсбурга - історичним і юридичним факультетами, а також викладанням німецької мови.

Самим престижним уважається диплом випускника однієї з вищих шкіл (Grandes ecoles). Перші з них були створені ще до Французької революції: Гірська школа - в 1783 році, Королівська школа мосто- і дорогостроения - роком пізніше. Як правило, шлях у великий бізнес і більшу політику лежить саме через них. Найбільш відомими є Эколь Нормаль (Ecole Normale superieure), Вища агрономічна школа (Ecole Nationale superieure agronomique), Вища комерційна школа (Ecoles des hautes etudes commerciales), Політехнічна школа (Ecole Polytechnique), Центральна школа цивільних інженерів (Ecole centrale des arts et manufactures), Військова загальновійськова школа (Ecole speciale militaire interarmes).

Надійти туди іноземцеві дуже складно - кожна справа розглядається в індивідуальному порядку, відмови - не рідкість. Найкращі шанси - у власників французького диплома бакалавра BAC. Однак на шляху до студбилету них потрібно буде ще один-два року займатися в спеціальних підготовчих класах (classes preparatoires), витримавши найжорстокіший конкурс.

Особливий статус має навчання по програмах політичних наук, що триває три роки. До речі, флагманом вищих шкіл є Національна школа адміністрації (Ecole Nationale d’administration, скорочено ENA), що готовить політиків і чиновників. Вона щорічно приймає кілька десятків молодих госслужащих різних країн миру. У деяких інститутах, наприклад в Інституті політичних дисциплін у Парижу, відомому за назвою “Сьенс По”, можна прослухати 8-тижневі курси англійською мовою, присвячені різним аспектам створення єдиної Європи.

Свої особливості має прийнята у Франції система підготовки медиків і фармакологів, на що звичайно потрібно від 6 до 8 років. Наприклад, на другий курс не переводять тих, хто не витримав досить складний іспит, не має необхідної кількості гарних оцінок і не пройшов по конкурсі. Непереведеним дозволяється пройти повторне навчання на цьому курсі, однак тільки один раз. На інших спеціальностях відсівання виробляється за підсумками всього першого циклу навчання, а залишатися на другий рік можна довільна кількість разів.

Що стосується бізнес-утворення у Франції, те цієї теми ми докладно стосувалися в №4(5), 1999. Скажемо тільки, що іноземці становлять 15% від загального числа студентів комерційних шкіл. П’ять найбільш престижних французьких шкіл менеджменту, у їхньому числі Вища комерційна школа (НІС), Вища школа економічних і комерційних наук (ESSEC) і Вища комерційна школа Парижа (ESCP, див. табл. 2), утворили консорціум, у рамках якого можна за 2 роки одержати диплом MBA англійською мовою.