Навчайся!

Інтерв’ю із чиновником.

Спочатку мені хотілося б сказати кілька слів про створення Ради молодих учених, — розповідає Микола Леонтійович. — Ця ідея була підтримана. На пост голови рекомендована Наталя Вікторівна Полосьмак — співробітниця З РАН, лауреат першої Державної премії нового зразка. Найближчим часом вийде відповідний указ. На мій погляд, ця подія можна розцінювати як відродження тої Ради молодих учених, що протягом багатьох лет працював при ЦК ВЛКСМ. Знаменно, що одним з його голів був академік Деревянко, ученицею якого є Наталя Полосьмак: Функції Ради полягають у наступному: він буде давати рекомендації із присудження премій, президентських стипендій молодим ученим, а також по розвитку системи утворення в школах і вузах.

- Яким образам і в якому напрямку буде відбуватися цей розвиток? Останнім часом цьому питанню приділяється дуже багато уваги. - И це цілком закономірно. Практично всі выступавшие на засіданні, включаючи президента, підкреслювали два основних моменти.

По-перше, утворення - це винятково важлива сфера. Сьогодні в Росії проживає 34 мільйона учнів плюс близько 3 мільйонів учителів і педагогів. Виходить, що кожний п’ятий у країні - це або учень, або викладач. До цього числа можна додати 50 мільйонів батьків, а також дідусів, бабусь і інших родичів. Фактично сто відсотків населення країни так чи інакше мають відношення до системи утворення;

По-друге, оскільки система ця багаторівнева, те й провал однієї із щаблів (а найбільше «провальної» була визнана система дошкільного утворення) позначається на загальній картині. У той же час кожний з рівнів вимагає особливого підходу в керуванні: очевидно, що методи, застосовувані в дошкільному утворень, не можна застосовувати у вузівському. Тому й створити єдину систему оцінки якості вкрай складно. І ця проблема характерна не тільки для нашої країни: увесь світ стурбований удосконалюванням навчання. Але в Росії проблема якості утворення — це проблема номер один.

Володимир Путін у своїй доповіді відзначив, що потрібні міри протидії необґрунтованому росту кількості платних послуг у вищій школі, що давно настав час навести порядок у маловідомих, але численних вузах і в їхніх філіях, де одержання плати за навчання стало самоціллю існування. Цього року була створена система Рособрнадзора, і пролунали наступні цифри: серед периферійних вузів, і особливо серед філій, тільки 22% відповідають мінімальним вимогам. Тобто лише одна п’ята частина працює нормально. А чотири п’ятих — це відверті шлюби.

— А як були оцінені результати численних реформ і нововведень останніх десяти-п’ятнадцяти років у середній і вищій школі? — Міністр утворення Андрій Фурсенко підтвердив, що повністю провалилася система ГИФО — державного індивідуального фінансового зобов’язання, на яку було витрачено 88 мільйонів рублів. Тепер вона скасована.

Система ЕГЭ — єдиного державного іспиту — також зустрічає численні труднощі, головна з яких — неможливість забезпечити режим таємності екзаменаційних питань. Всіма що виступали було визнано, що ЕГЭ може бути лише однієї з можливих форм перевірки й оцінки знань випускників шкіл. Але в жодному разі не єдиної. Фурсенко взагалі заявив, що ЕГЭ можна продовжувати використовувати лише як мінімальна оцінка рівня підготовки абітурієнтів вузів. Як відомо, у системі ЕГЭ поставити «двійку» практично неможливо, оскільки мінімальна оцінка там — «трійка», і якщо молоді люди здають всі іспити на задовільно, те їх ні при яких умовах не можна приймати в жодне з навчальних закладів. Але не секрет, що зараз чимало вузів, надійти в які можна з будь-якими результатами.

— Ви відзначили, що найбільше «провальної» визнано систему дошкільного утворення… - Коли говорилося про провал, те насамперед була, у виді чисельність дитячих садків. Якщо кількість місць у школах і вузах за останнім часом або залишилося на колишньому рівні, або виросло, то число дитячих установ скоротилося у два рази, число місць у них зменшилося у два з половиною разу, а в деяких містах і областях навіть у п’ять разів!

Новее ж найбільше критики пролунало на адресу вузівського утворення. І це не випадково, оскільки вузи - вінець всієї системи, вершина піраміди. Ректор Санкт-Петербурзького державного університету Людмила Вербицкая й ректор МГУ Віктор Садовничий говорили про те, що якість фундаментальних знань по фізиці, математиці, хімії, біології в абітурієнтів, що не закінчували спеціальні коледжі або физматшколы, неухильно знижується. Приводилися анекдотичні випадки, коли майбутні студенти не могли відповісти на питання рівня складності сьомого класу звичайної школи.

Про якість навчання в школі говорилося, головним чином, у наступному аспекті. Є проблеми, пов’язані з рівнем оплати праці педагогів і матеріально-технічною базою. А якість, що знижується, утворення вже розглядається як наслідок. І якщо ці два питання найближчим часом не будуть вирішені, те й всі інші вирішити не вдасться. Було відзначено» що середня зарплата вчителів набагато нижче будь-яких можливих.

40% навчальних закладів не в змозі робити всі належні види послуг, в 25% «зручності» розташовуються на вулиці. Не говорячи вже про те, що не вистачає комп’ютерів, навчальних посібників. У багатьох школах, у першу чергу сільських, немає навіть мінімального набору умов.

И висновок зі сказаного був зроблений наступний: вся система мер по модернізації або реформуванню системи утворення принесла або нульовий, або негативний результат. Тому надалі будуть впроваджуватися тільки ті нововведення, які гарантують підвищення якості навчання.

Володимир Пуган торкнувся й тему безперервності утворення. Суть у тім, що не тільки ринок повинен стимулювати прагнення людей до навчання. Необхідне бажання одержувати й нарощувати знання. А вуж як потім будуть використані ці знання — інше питання.

Було відзначено, що потрібна градація університетів. Але, на мій погляд, у першу чергу необхідно провести градацію по функціональних особливостях: є університети дослідницькі, тісно пов’язані з Академією наук і наукових центрів, що займаються дослідженнями в області фундаментальних наук; є інженерно-технічні вузи, орієнтовані на науку й наукові дослідження прикладного характеру; є загальноосвітні університети, при яких можуть працювати спеціальні дослідницькі центри в області юриспруденції, економіки, педагогіки, історії й так далі; є спеціалізовані вузи, наприклад медичні, аграрні, залізничні.

До речі, із приводу останніх. Урядом ухвален рішення залишити тільки медичні, а інші приєднувати до інших університетів — у вигляді факультетів зараз по даному питанню розгорілася боротьба, і дана рекомендація ніяк не реалізується. Так чи інакше, для кожної групи вузів необхідні свої програми.

Питання розподілу випускників спеціально не розглядався, але в кулуарах було сказано, що гарні вузи не мають із цим проблем.
Ще один важливий момент - це інтеграція професійного утворення з виробництвом. Євгеній Примаков, який призвали освітити дане питання, відскіпався загальними фразами про те, що «бізнес готовий ці питання розглядати».

Але поки все це - лише гасла, а конкретних програм недостатньо. Академік Садовничий виступив на користь створення корпоративних університетів, співзасновником яких виступав би великий бізнес. Але ця ідея зазнала твердої критики. В усьому світі нічого подібного немає. Так, створюються корпоративні технікуми, але не вузи. А причина проста: усі розуміють, що навіть великої корпорації не під силу створити гарний вуз - це завдання національного масштабу.

Із приводу інтеграції російського утворення в міжнародну освітню систему було сказано, що потрібно оцінювати експорт і імпорт освітніх послуг, перспективи. І оцінки ці повинні бути кількісними. Але поки ніхто цим не займається. Пролунала думка про те, що вже в найближчі роки якість вузу буде оцінюватися не в балах, привласнених Міністерством утворення, а реальним попитом на надавані їм освітні послуги. У тому числі й обсягом імпорту освітніх послуг.